Встановіть цей вебдодаток на ваш iPhone: нажміть на 
далі на "Додати на головний екран"
9 правил Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.
“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ 1️⃣Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу.
💪Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2️⃣Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.
💛Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3️⃣Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.
❕Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4️⃣Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
⛅️Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5️⃣Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне.
🎵До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6️⃣Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.
🦸Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7️⃣Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
💥Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8️⃣Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
💬Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9️⃣Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.
🙅♀️Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Важливо розуміти, що виїжджати чи залишатися - лише їхній вибір. Ви не можете зробити його за них. Як підтримати, якщо вони вирішили залишитись?
- Передавайте їм інформацію, що може допомогти, якщо вони змінять рішення: контакти волонтерів, маршрути евакуаційних коридорів. Розкажіть, як би ви допомогли їм, якби вони виїхали у безпечне місце. Будьте готові, що вони не скористаються цією інформацією. Якщо вони залишилися, не звинувачуйте їх за вибір. Поговоріть про можливі дії у разі примусової евакуації (дайте номер телефону, куди звернутися по допомогу).
- Забезпечте контактами екстрених служб, волонтерів, сусідів, які можуть допомогати з їжею, медикаментами тощо.
- Попросіть їх записати усі важливі номери на папері.
- Нагадайте зробити запаси води, їжі, дрів, якщо це можливо. Порадьте скооперуватися із сусідами, підготувати сховище, знайти криниці, тримати всі ноутбуки і телефони зарядженими.
- Обов’язково домовтеся про дні та час зідзвонів. Це допоможе, якщо зникне електроенергія і потрібно буде економити заряд. Якщо можливо - обміняйтеся номерами з сусідами, підтримуйте контакт з рідними по черзі.
- Домовтеся з батьками, що саджати картоплю або ремонтувати житло під час обстрілів може вартувати життя. Ви обов’язково все відбудуєте і купите після закінчення війни.
- Не витрачайте хвилини розмов на сварки - зараз не час відстоювати світогляд, час фокусуватися на стосунках.
- Говоріть з батьками про важливі речі - як любите їх, за що вдячні, питайте їх порад. Якщо є можливість, спитайте про те, про що давно хотіли, - від сімейної історії до рецепту вареників. Пригадайте разом теплі та смішні історії вашої родини. Дайте батькам відчуття, що вони цінні та важливі для вас.
- Будьте на зв’язку.
- Розказуйте трохи про себе. Хай вони знають, що ви в порядку та даєте раду життю. Для них це важливо.
- Уникайте хибних втішних слів: “все налагодиться”, “будь сильним”, “ти сам/а мене вчила”. Підтримуйте словами “я так хочу, щоб це все нарешті скінчилося”, “мені боляче це чути”
Пам’ятайте, рішення залишитись чи поїхати ухвалюєте не ви. Ця відповідальність лежить на дорослих людях. Ваша місія - прийняти їх вибір і підтримати.
Ви точно вже робите все, що можете.
Раціонально готуйте себе до будь-якого розвитку подій.
Старе правило “надягніть спочатку маску на себе” працює і зараз. Турбуйтеся про своє здоров’я, свої потреби. Вчасно їжте і пийте. Облаштовуйте побут, працюйте.
Ви можете допомогти іншим, лише якщо самі будете в порядку. Автор - психологіня Тетяна Ковпак. Джерело
Одне з головних правил – не можна удавати, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.
Щоб полегшити повернення до нормального життя людей, які перебували у полоні або облозі, їхнім родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.
- Не можна удавати, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.
- Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.
- Якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюється і потім обов'язково проявиться знову.
- Не заважайте виговоритися. Не треба зупиняти, навіть якщо людина знову й знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим по декілька разів.
- Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати – не зупиняйте його, дайте виплакатися. Буде доречним обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею – близькі люди.
- Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути його. Дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає ногами тощо.
- Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.
Якщо ви бачите, що стан близької людини дуже нестабільний або погіршується, ініціюйте звернення до спеціаліста через сервіси психологічної підтримки або напряму.
